Увійти

Зареєструватися


Неділя, 07 травня 2017 16:06

Хрест борців!

«Розкуються незабаром…   Заковані люде…!»
Тарас Шевченко

Якщо ми сьогодні в суспільстві скажемо: «За нашу, але не вашу свободу, то станемо на хибний шлях...»       
Блаженніший Святослав УГКЦ

2013 рік – час 150 літньої пам’яті про Січневе повстання поляків проти царської тиранії. Пам’ять про тих, хто були молодими і завзятими, наповнені молодечою енергією вирватись із поневолення і стати вільними у незалежній державі. Різні повстанчі течії подавали клич – «За нашу і вашу свободу»(такі слова були на повстанському прапорі). Про свободу для поляків, литовців, білорусів та українців. Містами та селами розносилась «Золота грамота»
Гортаю в історичному архіві картотеку учасників повстання. Коротка біографія: дата народження, цивільний стан, місце і дата поранення, або смерті, а також, в якому перебував підрозділі-під чиєю командою.
Найчастіше траплялись записи: «помер від ран», «поліг на полі битви». Сибіряк із Литви, учасник повстання -засуджений до арештантських робіт, відбув каторгу і на схилі літ вернув до рідного порогу або по дорозі на Сибір помер від ран.
Добровольські – 12 років сибірської каторги.
Didier Alfons – француз, майор  з відділу  Лангевіча.
Добровольсьскі Ян – учень гімназії.
Добровольські Мацєй – секретар студентського комітету у Києві.
Гаспаріні, Гарібальді – італійці.
Гловацькі Александр (псевдонім Болєслав Прус) – письменник, ранений під Герчевим.
Поручник царської армії Юліан Глуховські – перейшов на бік повстанців, тяжко ранений, дістав дозвіл на виїзд до Галичини на лікування, похоронений в Перемишлі 23.01.1913р.
Городецькі – студент медицини з України.
Кароль Губицькі – з Ожидова, керівник комітету у Львові з дружиною Елеонорою.
Данилевський Владислав – керівник революційної молоді.

Некролог. 26.12.1916р.- помер Вітольд Данішевські у с.Мшана поблизу Львова. Брав участь у повстанні 1863-64рр., як ротмістр Краківської кавалерії, ад’ютант генерала Босака. Вічна йому пам’ять.
Також вічна пам’ять усім Січневим повстанцям, які гинули в ім’я Господа за нашу і вашу волю.
Антоні Добровольські народився 7.06.1842р. у містечку Немирів , син Валентина та Маріїз родини  Комусінських, міщан-хліборобів. Помер повстанець ранньої осені 1942р. у часи німецької окупації, маючи повних 100 років. Процес похорону провадив багатолітній ксьондз-пробощ Адам Петиняк. За хрестом несли вінок із живих квітів, у  біло-червоній барві, оперезаний біло-червоною стрічкою.
По заповіту померлого-  місце його спочинку біля Хреста Борців(Krzyza Walecznych). Ксьонз Адам повідомив родину про прохання покійного, за місце поховання, що він мусить бути разом з повстанцями, а не поряд з дружиною, але то так близько, що його Тетяна з Обаряників на то не образиться. Дочка Антоніна і зять Ян Аргасінські дали згоду.
Хрест борців над могилою повстанців на Немирівському цвинтарі вже третій.Перший хрест – мурований, постав по повстанню і простояв до 1933р.,  а в 70ті – роковини був замінений на дубовий до якого був прикріплений символічний, терновий вінець(з металу) із датами повстань 1831-1863.
Другий хрест простояв до 2003р. – впав від старості.
Теперішній хрест став на варту 2008р. коштом меценатів-архітекторів з Варшави-Маріолі Третяк і Кшиштофа Скшинські, а також Немирівського мецената Андрія Савченка. Металевий вінок із старого хреста знайшов своє місце в історичному музеї Львова.

В міжвоєнні часи під Хрестом Борців ксьондз Адам Петиняк з римо-католицькою громадою відправляв панахиду за душі похоронених тут повстанців. А живого повстанця Антонія Добровольського привозив бричкою пан Лозінські.
Таку подяку складали повстанцям два рази в рік – в день похорону вбитих і в день задушний. Дата загубилася, але відомо, що в кінці весни.
В травні 1863в. загін повстанців відійшов з Волині через кордон Австро-Угорщини, бічним шляхом через Радруж до Немирова. Цей перехід дав можливість борцям на короткий перепочинок і лікування поранених.
Регулярне військо російської імперії, кіннота донських козаків, що переслідувала повстанців, зупинилась на кордоні ( який тоді проходів на північ від м. Рава-Руська) очікуючи на дозвіл перетину кордону, що мав надійти з Відня.
В Немирові загін борців став на відпочинок у двірських забудовах, що були оточені річкою і двома ставками, які розлили свої весняні води. Варта охороняла загін. Відомо, що в нічний час для проходу на острів було гасло:
-Woda przybywa.
-Woda odbywa.

Загін готувався до останньої рішучої боротьби, всі вважали, тут і тепер вони віддадуть найдорожче – життя, в ім’я наступних поколінь.
У Відні дозволили перетнути кордон – козаки оточили Немирів…
Дух і гонор боротьби тривав. Ранених і вбитих переносили до великої пивниці, яку обороняли останні до останнього…
Марек, у безвиході, у повному обладунку повстанця заходить в став. Він іде дорогою до Творця. На його грудях прапор загону – найбільша вартість і честь. З молитвою на устах Марек вибрав цей шлях. Він борець, він прапороносець  і над його гідністю не будуть глумитись…
Через кілька днів ріка віддала тіло. На його грудях був врятований прапор, але це вже інша історія. Поховали Марека на узвишші де вода віддала його землі. В одну із річниць на його могилі постала колона з каменю на узголів’ї якої фігура скорботного Ісуса Христа в терновому вінку.
Стоїть і сьогодні, але потребує уваги і реставрації, потребує вдячності сьогодні і завтра!
Невідомо, якої чисельності був загін борців і де був сформований, та хто його очолив. Вони пролили кров, щоб наступні покоління стали на плечі титанів…
Вбитих дозволили похоронити на цвинтарі, а над тими, що залишились живі – наглумились, їм відібрали чоловічу гідність – їх кастрували.
Барильце із яями в солі відправили в подарунок цареві.
Під час панахиди ксьондз Петиняк промовляв: « Хай душі їхні піднімуться у високості! І вище, і вище, – промовляла дама у чорному, - шляхетна жертва – мов Прометей закутий у горах Кавказу». –Карались на каторзі горді повсталі очікуючи на жнива,засіяного ними зерна,що проросло у доброму грунті.
P.S. Цю історію я почув у недавньому 1987р. із уст двох старожилів Немирова, вже в поважному віці, в тому віці, що притягає небеса; коли час залишає тільки пам’ять. Вони, ще пам’ятали тих, хто залишився при життю. Підданих Австро-Угорщини залишили в Немирові.
Я передаю цю пам’ять. Прийшла 150 річниця, а на цвинтарі стоїть оновлений хрест – Хрест Борців. Борців усиновила Земля.
Р.Р.S. Розрита і розбита пивниця заростає і загубилась шабля, знайдена при розкопах. Але  це вже для істориків та археологів.

(с) Член Національної спілки краєзнавців України - Мар’ян Сарабай.

                                          Бібліографія
1.    Sawicki Stella Ian “Galicija w powstanie styczniowem” Lwow 1909 GiS
2.     August Sokolowski “Powstanie styczniowe1863-64” Wieden.
3.    Krzyz i Medal Niepodleglosci – Wikipedia.
4.    Google “ Cwentar w Niemirowie”
5.    Wikipedia “Powstanie styczniowe na ziemliach zabranych”
6.    Фонд 618; опис; Один зберіг. №2522
 Од.зб. №565, аркуш 58, Метрична книга костьолу м.Немирів
7.    Фонд 102; Опис 1; Один збер. №43 «Картотека учасників Січневого повстання 1863-63р.»
8.    Львівські міжвоєнні газети.
9.    Anton Lenkiewicz “Weterani powstania styczniowego 1863 odznaczeni Kryzem Niepodleglosci”
10.    Do dziejow powstania styczniowego/ Obrazki z przeszlosci Galicyi.

Прочитано 750 разів
Детальніше в цій категорії: Немирів театральний »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

bydmarket

Reklama Baner