Увійти

Зареєструватися


Четвер, 15 червня 2017 23:59

Підпільні друкарні ОУН на Яворівщині (частина 1)

До трагічних подій осені 1951-го року.

Після відходу від активних бойових дiй праця пiдпiлля ОУН визначалася основним тактичним завданням: забезпечити морально-полiтичне панування організації на цілому теренi її дії. Це реалізувалося, в першу чергу, шляхом ведення пропагандистської діяльності. Основною її формою було поширення нацiоналiстичних видань: листівок, брошур i періодичних видань. Вiдповiдно, друкуванню i розповсюдженню літератури надавалося пріоритетне значення.

Видавнича справа підпілля ОУН на Яворiвщинi у другій половині 1940-х років була налагоджена дуже добре. Причиною цього був уважний i фаховий пiдхiд до справи надрайонного (до літа 1946 р.), відтак окружного провідника (до загибелi у квiтнi 1948 р.) Володимира Кунанця-«Інгула»-«Прута»-«Реута». Він у 1930-х роках був засновником популярного львівського видавництва «Дешева книжка». Його справу підтримали i продовжили надрайоннi референти пропаганди Яворiвщини — Галина Савицька-Голояд-«Ганна»-«Ярина»-«Марта Гай» (12.1947 — 05.1949) та Володимир Коровець-«Зенон»-Ольжич» (06.1949 — 05.1951). Надрайон тоді охоплював Краковецький, Крукеницький, Медицький, Мостиський, Немирiвський, Нижанковицький, Судововишнянський та Яворiвський райони за радянським подiлом. Тепер це територія Мостиського, більшої частини Яворiвського та частини Старосамбiрського районiв.

Потужне технiчне звено (ланка пiдпiлля, яка займалася видавництвом) було організоване бiля присiлка Лiсок (трохи бiльше 1 км вiд м. Яворiв) у 1947 роцi стараннями двох піонерів нацiоналiстичного руху на Яворiвщинi — Володимира Кунанця i Нестора Романця-«Чорного». У своїх виданнях воно називалося «Друкарня iменi полковника доктора Юрiя Липи у Львовi» на честь визначного публіциста, лікаря УПА на Яворiвщинi, який тут i поліг вiд рук більшовиків незабаром пiсля їхнього повернення. У техзвенi працювали «Чорний», його дружина Розалiя Духнич, Михайло Романик-«Сокирка» i «Юрчик». З обладнання тут були «гутенбергiвка» (примiтивна саморобна друкарська машина на зразок першого верстату винахiдника книгодрукування Йоганна Гутенберга) та склограф. У 1947 р. у цьому техзвенi видано, зокрема, ч. 2-3 журналу для молодi «На чатах», брошуру «Переяславська легенда» тощо.

Своя невелика друкарня зi склографом була в Крукеницькому районi, в криївці пiд стодолою на господарствi голови сільради с. Ганьковичi. Нею керував Степан Корецький-«Клим»-«Легкий» (1917 р.н., с. Рокшичi Перемиського повiту, тепер Польща), який у 1947 р. перейшов iз Закерзоння. До того вiн працював у видавництвах при окружному провiдниковi Перемищини Мирославовi Гуку-«Григоровi». Проявив себе як спецiалiст i добрий працiвник, хоча i був не бойовим, ласим до жінок i випивав. Добре друкував на склографі, робив художнє оформлення видань. Крім нього, тут теж працював Василь Калита-«Сергiй»-«Василь» (1924 р.н., с. Шегинi Мостиського району) випускник торгової школи, бунчужний сотнi УПА «Переяслави ІІ» у 1945-1946 рр.

img63Марія Дурбак           img67Володимир Коровець

Відомостей про працю у цей час інших друкарень на теренi Яворiвського надрайону наразi не виявлено, хоча, за більшовицькими даними, 31 жовтня 1948 р. разом iз групою районного провідника Мостищини i Судововишнянщини Петра Прокопiва-«Тарасенка» загинув i керiвник районного техзвена «Голуб» (1923 р. н.). Тодi ж впало 30 тис. аркушів чистого паперу для циклостиля (ротатора), архів та запас літератури. Крiм цього, в кожному районному проводі були друкарські машинки, на яких також розмножувало невеликі тиражi підпільної літератури, в першу чергу листівки i заклики. У Мостиському районi ще з 1945 р. цим займалася дружина «Тарасенка» — Ольга Лозинська-«Христя».

Пiд час перенесення друкарського обладнання 7 вересня 1948 р. у лiсi на пiвдень вiд присілка Дернаки с. Селиська Яворiвського району загинули «Сокирка» i дружина «Чорного». Потрапивши на засідку, у безвихiднiй ситуації Р.Духнич застрелилася, а М.Романик пiдiрвав себе гранатою. Вибухом поранено троє емгебистiв. У вбитих вилучено гвинтівку, пістолет, портативну друкарську машину (циклостиль, склограф або шапірограф), 8 кг шрифту та фарбу. Очевидно, після цього в друкарню iм. Юрiя Липи прийшов працювати Василь Бугiйчук-«Верес» (1928 р. н., с. Чернилява Яворiвського району).

За листопад-грудень 1948 р. у Яворiвському надрайонi вiддруковано майже 16 тис. примiрникiв листiвок, лозунгiв та iнших видань; поширено в теренi 7 190 примiрникiв, у райцентрах — 1 128, у Львовi — 448, серед червоноармiйцiв —10, серед прикордонникiв — 51, відправлено на схiднi українськi землi — 156. За сiчень-березень 1949 р. у тому ж надрайонi розмножено ще понад 10 тис.примiрникiв видань.

img59Нестор Романець

Загалом за перiод вiд початку 1948 р. до травня 1949 р. вийшло 25 назв більших пiдпiльних видань (брошур та журналiв) накладами вiд 30-40 примiрникiв до 1-3 тис. примiрникiв, зокрема «Постанови ІІІ НВЗ», «Совєтський патрiотизм», «Перспективи нашої боротьби», «Українська культура пiд большевиками», «Переяславська легенда», «Чи большевики ведуть до комунiзму», «Большевики i національне питання», «Плятформа УГВР», «До українського народу!» (звернення УГВР), «Слово до учителів», «На чатах» (ч. 4), «Хто такi бандерiвцi та за що вони борються» (два видання українською i одне російською мовами, наклад 1-3 тис. примiрникiв), «Про свободу преси в СССР», «Лiтопис УПА», «Бюро iнформацiї УГВР» (чч. 1 I 2), «Осередок пропаганди i інформації при Проводi ОУН» (чч. 1 i 2), «Учителька», «Мої повстанськi маршi», «Вказiвки батькам у вихованні дiтей», «Ганьба ХХ-го сторiччя».

На жаль, не вся надрукована література доходила до читача. Часом наклади видань частково i навіть повністю потрапляли до рук ворога пiд час падiння друкарень, органiзацiйних середкiв чи зв’язкових. Наприклад, 8 грудня 1947 р. на прис. Гостиславичi с. Гориславичi Крукеницького району, коли загинув надрайонний референт пропаганди «Магнет», впала друкарська машинка, запас бофонiв i вся література, яка була при ньому. Також за вказівками заарештованої у Львовi Г.Савицької-Голояд МГБ у вересні 1950 р. знайшло стару криївку «Чорного», з якої вилучено два ящикикаси з-пiд шрифту, п’ять дерев’яних клiше з текстом, 30-35 кг лiтератури.

Працівник друкарні iм. Юрiя Липи «Юрчик» загинув влiтку 1949 р. Напевне, замість нього в техзвено прийшов Петро Добуш-«Сiчовий» (1925 р. н., с. Вiжомля Яворiвського району, вiстун УПА, кулеметник вiддiлу «Переяслави», працьовитий, iдейний, але дещо боязький, нетовариський i незлагiдний). Станом на середину 1949 р. у надрайонi було дві «гутенбергiвки» та два склографи.

img71Ольга Носалик    img75Мирослава Гресько

Для підсилення пропагандистської працi у червні 1949 р. на Яворiвщину керiвництвом пiдпiлля були скерованi В.Коровець-«Зенон» (1923 р. н., с. Грусятичi Жидачiвського району), його дружина Мирослава Гресько-«Уляна»-«Зеня» (1922 р. н., м. Трускавець), Галина Кiлярська-«Заграва»-«Ірка» (1924 р. н., с. Почапи Золочiвського району) та Марiя Дурбак-«Настя»-«Христя» (1912 р. н.,с. Золотники Теребовлянського району Тернопiльської областi). М.Гресько — колишня районна провiдниця Українського Червоного Хреста (УЧХ) — вiдзначилась у бою пiд с. Тершакiв Городоцького району 8 червня 1945 р., за що нагороджена Срiбним Хрестом бойової заслуги УПА І класу. М.Дурбак — донька священика, закiнчила Бережанську гімназію, працювала вчителькою, вiдтак пiд псевдонімом Спартанка» до 1945 р. очолювала жiночу мережу та УЧХ Пiдгаєцького повiту, згодом тривалий час була зв’язковою члена проводу ОУН Василя Кука-«Лемiша». Г.Кiлярська ранiше дiяла на Золочiвщинi, де виконувала обов’язки зв’язкової члена Проводу ОУН Романа Кравчука-«Петра», вiдтак працювала у друкарнях на Городоччинi.

З прибуттям цієї групи організовано друге техзвено на чолi iз. Корецьким-«Климом»-«Легким», де спочатку працювали В.Бугiйчук-«Верес», В.Калита «Сергiй», М.Гресько «Уляна». Імовiрно, створення цiєї друкарнi було зумовлене пiдготовкою до роботи другої друкарської машини («гутенбергiвки»). Також С.Корецький iз Крукениччини принiс склограф, на якому там рацював. Друкарня розмiстилася у лiсовiй криївці неподалiк х. Лiщишини с. Селиська Яворiвського району. У груднi 1949 р. її перенесли в просторiшу криївку на господарствi Станкевича у сусiднє с. Зарiччя. Тут, крiм згаданих працiвникiв, перебували також сам «Зенон», М.Дурбак «Настя» I Г.Кiлярська-«Ірка». Чоловiки займалися справами друку на «гутенбергiвцi», «Уляна» та «Ірка» друкували на машинках, «Настя» працювала на «гутенбергiвцi», займалася мовною редакцією текстiв, бо добре знала правопис. Вiд кiнця березня 1950 р. техзвено «Клима» базувалося у криївцi у лiсi Комарiв біля с. Зарiччя, а з листопада того ж року — на господарствi Дмитра Плювака в тому ж селi.

Далi буде……

© Володимир МОРОЗ

Прочитано 1616 разів

Просмотр изображений в онлайн галерее Flickr:
http://www.yavir.net/istoriya/item/540-pidpilni-drukarni-oun-na-yavorivshchyni#sigProIda32e48cfae

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

bydmarket

Reklama Baner