Увійти

Зареєструватися


Субота, 08 липня 2017 19:43

Доля бібліотеки Юрія Липи

При переїздi в Галичину Юрiй Липа привiз iз Варшави до Яворова i основну частину своєї великої бiблiотеки.

Остап Малюк, вiдвiдуючи його в серединi червня 1944 р., згадував, що одна стiна просторої свiтлицi повнiстю була заставлена книгами, журналами i рукописами. Там були, зокрема, друкованi i недрукованi твори як самого Ю.Липи, так i його батька Івана. Крiм того, публiкацiї про них. Кожна книга, журнал i рукопис були позначенi екслiбрисом. Ю.Липа дуже дорожив бiблiотекою i казав: «Можу я загинути, може загинути моя сiм’я, а цi книги не повиннi загинути».

Щоб зберегти бiблiотеку, Ю.Липа вирiшив її заховати. У цьому допомiг член ОУН Кость Кунанець, який опiкувався ним на Яворiвщинi. У селi Наконечне І (зараз — Наконечне Перше) неподалiк Яворова на обiйстi Миколи Панчишина, тестя К.Кунанця, пiд стодолою ще восени 1943 р. була викопана велика трикiмнатна криївка. Двi пiдземнi кiмнати були роздiленi стiною з дверима; третя кiмната — прихована, повнiстю вiдгороджена вiд другої. Стiни криївки обдильованi (обшитi грубими дошками — дилями). Вхiд знаходився у виходку (сiльський туалет). Пiд вiдром (куди насправдi нiхто не ходив, тiльки були накиданi папери) пiднiмалася кришка, за якою кiлька сходинок вели до криївки. Також були облаштованi вентиляцiйнi виходи, виведенi на сусiднє подвiр’я.

Перевезення бiблiотеки згадувала дружина Костя Кунанця Марiя: «В 1944 роцi, десь на початку червня, до тої криївки перевезли всю бiблiотеку Юрiя Липи. Липа вже з Яворова поїхав з родиною до Бунова, я i мiй Костя взяли фiру з Наконечного, здається, у чоловiка, що його по-вуличному називали Цiзда, вiн жив недалеко коло церкви, там, де називали За Болотом. Приїхали ми троє до Яворова, то було по обiдi, зайшли до Пузякiв, тi нам вiдкрили ту кiмнату, де були книжки. Десь двi стiнi в цiй кiмнатi були заставленi майже до повали стелажами, на яких лежали книжки. Тi книжки були дуже рiзнi: i в оправi дуже гарнiй, i без оправи, i були самi рукописи. Якiсь назви я не пам’ятаю, бо то не було часу їх дивитися. Тi книжки ми за порядком знiмали з поличок i так по кiльканайцять обережно носили на сiно, що лежало спецiально постелене на днi фiри. Кость потiм накрив тi книжки якоюсь плахтою, i ми поїхали на Наконечне. В криївку тi книжки я вже не носила, пiшла до дитини, а помагали моєму чоловiковi мiй тато i ще хтось. Всi тi книжки вони обережно поносили до криївки i сховали їх аж в ту таємну третю кiмнату. Кость розказував, що вiн їх там добре
поскладав, а не просто положив на купи, аби вони гнили, до них також був продух свiжого повiтря, щоби вони не плiснiли. А стiна, що вела до книжок, була повнiстю задильована. В ту криївку я ще й свої цiннi речi положила, було ще сто сит волосiнних i ще дорогий святочний одяг».

Бiльшовики спалили хату М.Панчишина наприкiнцi 1944 р. у помсту за участь К.Кунанця у пiдпiльнiй боротьбi. Але стодола, яка стояла поодаль, залишилася цiлою. Господар iз дружиною Катериною, донькою Марiєю та її маленьким сином Романом, похресником Ю.Липи, мешкали по сусiдах. Сам Кость Кунанець через порiвняно старший вiк та погане здоров’я залишив пiдпiлля i ще вiд осенi пiд фальшивими документами мешкав у Львовi. Там був арештований 19 сiчня 1945 р. i засуджений на 10 рокiв каторжних робiт. За нiмцiв i в першi мiсяцi пiсля приходу бiльшовикiв криївка була порожньою. А впродовж 1945 р. у нiй постiйно перебували та працювали надрайонний референт пропаганди «Косинка» (справжнi iм’я та прiзвище невiдомi, родом з околиць Белза на Сокальщинi), а також його охоронець Мирослав Хтей-«Кушнiр». Бували часто в нiй надрайонний провiдник Володимир Кунанець-«Інгул», санiтарки Марiя Шуд-
рава-«Женя» та Ірина Заблоцька-«Лiда». Тут стояла технiка, необхiдна для роботи пропагандистiв: радiоприймачi, ротатор (циклостиль), друкарськi машинки.

Хоча бiблiотека зберiгалася в третiй, прихованiй кiмнатi, але часом повстанцi розбирали частину стiни i заглядали до неї. Зв’язковий надрайонного проводу ОУН Микола Кунанець-«Трiска» згадував про книги з бiблiотеки Ю.Липи: «Я, як в тiй криївцi надрайонової пропаганди перебував, то багато їх перечитав. Там були й такi, що в Америцi виданi, в Канадi, на полицях поскладанi, i мiг собi, яку хотiв, книжку взяти, а за стiною був ще третiй як би сховок. То книжки були в другiй кiмнатi, а ще якiсь схованi в тому сховку. Подобалася дуже менi така книжка, десь в Америцi була видана, — «Українське вiйсько». Прапори гарнi українськi там були намальованi, тризуби нашi, вбранi вiнком. То були ще його батька книжки, Івана Липи. Тодi в криївцi я їх iно в основному переглядав, бо не було дуже часу читати, та й при свiчцi дуже не начитаєш. То хiба був взяв книжку i, як ходили десь там по полю, то там можна було почитати, чи де в лiсi».

У нiч з 27 на 28 листопада 1945 р. мобiльна група Яворiвського райвiддiлу НКВД проводила обшуки у Наконечному І i на засiдцi затримала Йосипа Музичку-«Вуйка» — зв’язкового надрайонного проводу ОУН, який iшов на зв’язкову хату. На допитi вiн повiдомив про наявнiсть криївки на господарствi М.Панчишина. Реалiзуючи цi свiдчення, 29 листопада опергрупою пiд керiвництвом начальника райвiддiлу НКВД М’ясоєдова проведено операцiю, в результатi якої криївку виявлено i знищено. З неї вилучено ротатор (справний, з усiм необхiдним приладдям), двi друкарськi машинки, три радiоприймачi (один з яких пiдготовлений до прийому передач), радiопередавач (справний), фаустпатрон, автомат, пiстолет, двi гранати, 400 патронiв, два сiдла, двi шинелi з погонами, документи.

Також, як зазначено у повстанському звiтi, забрали «органiзацiйнi документи та цiлу бiблiотеку сл. п. д-ра Липи».

Згодом Й.Музичка виправдовувався, що коли свiдчив бiльшовикам про iснування криївки на господарствi М.Панчишина, то не знав, що вона дiйсно там є.

Мешканка Наконечного І Олена Лабай згадувала: «На машинi приїхало повно москалiв, солдатiв i енкаведистiв. Облави не робили, перейшли гурмою по селi i пiшли просто на подвiр’я Миколи Панчишина. І москалi — просто до тої криївки, обступили стодолу i до входу. Залiзли москалi в криївку i всьо, що там було, — повитягали, взяли на тi фiри. Витягли звiдти радiо пiдземне, машинку друкарську i повно надрукованих вже готових листiвок, в яких закликалося людей не йти на вибори. А тi вибори мали вiдбутися щойно в березнi 1946 року. Але що було найбiльше шкода, то то, що звiдтам вони забрали всю бiблiотеку Юрiя Липи. Ще в 1944 роцi, як Липа був живий, його бiблiотеку сховали в тiй криївцi. За стiною криївки була зроблена така скритка, i там тi книжки були. Говорила менi Марiйка Кунанець, вона там тi книжки ховала, що москалi б тих книжок не знайшли, але, видно, партизани, що там сидiли, витягнули зi стiни один чи два дилi i брали й читали тi книжки. Видно, чи добре назад не закрили тi дилi, чи взагалi вони не були закритi, але так, що ту бiблiотеку знайшли. Хвалилися енкаведисти, що то вони викрили бандерiвський штаб. То всьо з тої криївки: i листiвки, i книжки — завезли вони тими двома фiрами до Яворова i потiм говорили, що в центрi мiста то всьо спалили, але чи то правда, чи нi, то не знати».

Про останнi днi повстанцiв iз криївки вiдомо вiд Миколи Кунанця-«Трiски». 25 листопада 1945 р. вiн повернувся iз Жовкiвщини на Яворiвщину разом iз пiдпiльником Михайлом Яриничем-«Секундою». Прибувши до Наконечного І, зустрiлися з «Інгулом» та кущовим провiдником Федором Музичкою-«Микитою», який вiдвiв обох у криївку пiд стодолою на господарствi Панчишина. У той час там перебували «Косинка» (щось друкував на машинцi) i «Кушнiр» (щось переписував). Наступного дня «Трiска» вiдвiв «Секунду» у Наконечне ІІ до «Інгула» та повернувся назад зi зв’язковим Василем Кунанцем-«Листком». У Наконечному І вони зiткнулися з бiльшовиками, але змогли вiдступити. Вiдтак прийшли до криївки, де повiдомили про облаву. «Косинка» ухвалив рiшення змiнити мiсце перебування i разом iз «Трiскою», «Листком» та «Кушнiром» перейшов в iншу криївку. Згодом В.Кунанець сходив у село i з’ясував, що облавники виявили криївку на обiйстi Панчишина. Ввечерi повстанцi вирiшили подивитися, що облавники з нею зробили. На пiдходi були обстрiлянi, «Листок» отримав поранення в плече. Вiдповiдно, повернули на Наконечне ІІ до «Інгула». Пiсля розмови з ним «Косинка», «Кушнiр» i «Трiска» пiшли в Іваники, де зустрiлися з хорунжим Йосифом Лопатинським-«Опокою» (надрайонний господарчий референт i iнтендант вiддiлу «Переяслави») та «Іскрою». Усi разом пiшли далi на
пiвдень i на пiдходi до присiлка Висiвка с. Арламiвська Воля були обстрiлянi бiльшовиками. Зав’язався короткий бiй. «Опока» при спробi прорватися до лiсу загинув, а «Косинка» був важко поранений i за короткий час помер в руках ворога. «Кушнiр» таки добрався до лiсу, «Іскра» зумiв сховатися в селi. Натомiсть «Трiска» при спробi сховатися був затриманий. Це сталося 4 грудня 1945 р.

Затриманого М.Кунанця-«Трiску» спочатку вiдвезли до Мостиськ, а за кiлька тижнiв передали до Яворова. Там у тюрмi вiн бачив долю бiблiотеки Ю.Липи, про що згодом згадував: «Я сидiв тут, в Яворовi, замкнений, то бачив, як мiлiцiонери в камерах палили книжки. Я їх ся питав, i вони менi сказали, що то книжки з Наконечного з криївки витягнули. Привезли їх машиною двi фiри, тих книжок було гори. Всi вони були з бiблiотеки Юрiя Липи, що знаходилася в криївцi Костя Кунанця. Спочатку та лiтература з бiблiотеки Юрiя Липи лежала на купi в дворi НКВД, а як стало зимно i стали палити, то її брали на розпал. Так що тi книжки всi попалили, хiба котрой з мiлiцiонерiв якусь взяв собi додому».

Подробицi знищення бiблiотеки згадувала i Ганна Романець: «Як москалi вже вивозили ту бiблiотеку — то було страшне; всьо забрали, всi тi книжки, i машину друкарську, i в центрi мiста вiдразу тi книжки скинули на купу i пiдпалили. Тих книжок було двi фiрi, i то поденки такi наладованi повнi, доверху. Як ми iшли зi школи, то тi книжки везли до Яворова. Ми всi знали, що то Липова бiблiотека, ну, але з тої фiри Липову книжку вкрасти — то тодi була тюрма. Зараз на другий день iдемо до школи, а то всьо розказує, як тi книжки палили в центрi мiста, щоби всi бачили».

Марiя Кунанець також згадувала, що всi книжки Юрiя Липи у два заходи вивезли машиною до Яворова, де, може, i спалили, як казали люди. Її ж саму разом зi старенькою матiр’ю Катериною та сином Романом бiльшовики вiдправили
в Сибiр 21 жовтня 1947 р. Пiсля прибут тя до м. Осiнники Кемеровської областi маленький похресник Ю.Липи захворiв на кiр i помер 3 грудня 1947 р. Господар обiйстя з криївкою, Микола Панчишин, пiшов iз життя ще ранiше —  наприкiнцi грудня 1945 р.

Існують твердження, що не всi книги Ю.Липи були вивезенi з Яворова до Наконечного І. Так, Любомира Мокрiвська-Венгринович згадувала, що перед виїздом Липи закопали свою бiблiотеку на обiйстi у Яворовi, де мешкали. За її твердженням, у повоєннi роки ходили чутки, що хтось її вiдкопав i навiть дiти «носилися з тими книжками». Можливо, там була закопана частина бiблiотеки, а можливо, Л.Мокрiвська-Венгринович сплутала подiї i насправдi мова йшла таки про книги, схованi у криївцi в Наконечному І.

Зi спогадiв Євгена Пузяка вiдомо, що пiсля загибелi Ю.Липи його дружина Галина перенесла частину речей з яворiвського помешкання до сусiднього дому, де мешкали Пузяки. Це були, зокре ма, друкарська машинка, радiоприймач,
два фотоальбоми (їх зберегли i в 1959 р. повернули Галинi Захарiясевич-Липi), а також книги. Є.Пузяк запам’ятав «Історiю України» Грушевського та чотиритомник «Мазепа» в синiй оправi з золотим тисненням. Крiм того, рукописи, якi Г.Липа назвала дуже цiнними i їх необхiдно «зберегти вiд москалiв». Усi книги, крiм кiлькох, винесли на горище. Цi речi чекiсти пiд час обшуку знайшли i забрали у своє примiщення на вулицi Завадiвськiй, 5. Це сталося восени 1944 р.

Є.Пузяк теж зазначав, що ще до обшукiв бiльшу частину книг iз домашньої бiблiотеки було закопано в стайнi сусiдiв Андрiя i Марiї Кострубiв, звiдки за кiлька днiв Ілько Духнич iз Наконечного з хлопцями їх вивiз. Ймовiрно, що цi книги опинилися в тiй-таки криївцi на господарствi М.Панчишина i були виявленi та знищенi наприкiнцi 1945 р.

Очевидно, що бiльша частина бiблiотеки Ю.Липи (зокрема, на жаль, i рукописи) була знищена московськими окупантами. Проте частина книг i паперiв розiйшлася по людях, i деякi вернулися його нащадкам.

Кому вiдомi подробицi спiвпрацi Юрiя Липи з ОУН i УПА, дiяльностi повстанцiв на Яворiвщинi, просимо писати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

© Володимир МОРОЗ

Прочитано 696 разів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

bydmarket

Reklama Baner